Вихівський Владислав Станіславович

Вихівський Владислав Станіславович

Вихівський Владислав Станіславович народився 27 червня 1997 року в місті Шепетівка Хмельницької області, де проживав до 2023 року.

До початку військової служби Владислав працював водієм швидкої медичної допомоги, рятуючи життя людей та допомагаючи тим, хто найбільше потребував підтримки.

У 2020 році проходив строкову військову службу у військовій частині 3008, де виконував обов’язки водія санітарно-медичного пункту.

31 травня 2024 року Владислав добровільно підписав контракт із Національною гвардією України та розпочав службу у військовій частині 3043, де проходив службу на посаді старшого водія роти спеціального призначення.

24 серпня 2024 року Владислав одружився. Відтоді разом із дружиною проживав у селі Крупець. Тут народився його син — найдорожча людина, заради якої він мріяв про мирне майбутнє.

8 жовтня 2025 року Владислав вирушив виконувати бойове завдання на схід України, у район населеного пункту Новоекономічне. Два місяці мужньо утримував бойову позицію, демонструючи витримку, відвагу та вірність військовій присязі.

28 грудня 2025 року Владислав перестав виходити на зв’язок та вважався зниклим безвісти.

На жаль, його життєвий шлях обірвався під час захисту України.

Владислав назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, як мужній Захисник, люблячий чоловік, батько, син і брат.

У нього залишилися мама, тато, бабуся, молодша сестра, племінник, дружина та маленький син.

Владислава поховали у його рідному місті Шепетівка, де він народився, виріс і зробив свої перші кроки у житті.

Його життя було коротким, але його подвиг — вічний.

Владислав Вихівський віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за її свободу, за мирне майбутнє своєї родини та кожного з нас.

Світла пам’ять Захиснику України.
Вічна слава Герою!