ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Бондарчук Михайло Вікторович народився 20 листопада 1992року. Він був найменшим сином у сім'ї. Зростав чуйним та працьовитим хлопчиком, допомагав мамі з татом. Далекого 1999 року допитливий хлопчина переступив поріг Полянської середньої школи, де і навчався протягом 11 років. Добре навчався, старанно відносився до будь якої роботи. Кажуть, коли в сім'ї  менша дитина - то залюблена,  а він, як найменша дитина, то був дуже працьовитий. Друзі та однокласники пам’ятають його завжди веселим, добрим, товариським, відповідальним та таким, що завжди прийде на допомогу.

 По закінченню школи вступив до Козятинського технікуму, де здобув фах провідника,  після чого рік пропрацював за фахом. У 2016 році вступив до лав Національної гвардії України. Служив у 15-у окремому  Слов’янському полку, що дислокувався на Донбасі. Брав участь в АТО/ ООС. З першого дня повномасштабного  російського вторгнення Михайло продовжив захищати Україну. Брав участь в обороні Луганщини. Був нагороджений за доблесну службу орденом «Герой України генерал- майор Кульчицький С.П». Нагороджений почесною грамотою «Учасник бойових дій». Нагороджений відзнакою- нагрудним знаком  «За доблесну службу».

 Як кожен із нас  мріяв про сім'ю у вільній незалежній країні. У Рубіжному Луганської області познайомився з майбутньою дружиною Марією та її донькою Дашею, яких дуже полюбив.

23 липня 2022 року одружився. Після перемоги молода пара мріяла про власний будинок та поповнення у родині. Щоб вберегти сім'ю від окупантів, перевіз родину дружини до своїх батьків  на Хмельниччину, адже вони  втратили все, що мали. А Михайло залишився далі захищати рідну землю від окупантів.

7 вересня 2022 року під час оборони Харківщини від окупантів загинув 29 річний головний сержант Михайло Вікторович Бондарчук. Біля села Волохів Яр він отримав смертельне поранення внаслідок ворожого авіаційного удару.

Похований на кладовищі с.Колом’є, Шепетівського району, Хмельницької області.