Крупецька громада
Хмельницька область, Шепетівський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історія села Дідова Гора

Село Дідова Гора

Виникло село наприкінці ХІХ сторіччя, коли, по скасуванні 1861 року кріпаччини у Російській імперії, місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини – чехам, словакам, німцям-австрійцям. Тоді ж виникла чеська колонія Нижні або Чеські Головлі у тому ж районі. Певний час Дідова Гора, Мощанівка та Нижні Головлі входили до чеської національної Дідогорської сільради, бо у Мощанівці мешкали не лише німці, але й чехи. Досі існує старе чеське кладовище у Дідовій Горі, таке ж – у Головлях, а німецькі колоністи ховали своїх небіжчиків біля сусідньої Мощаниці (Рівненська обл.).

       Нема тепер чехів у Дідовій Горі (вислані ще наприкінці 40-х), за народними переказами, зокрема мешканки Дідогори Ольги Лужкової, котра народилася й жила до війни у Мощанівці, німців із прикордонного села виселили ще у 30-ті роки, за винятком кількох родин, але й ті потім повтікали з відступаючими німецькими військами, бо боялися відповідальності за своє співробітництво з окупантами. Після того вільні добротні чеські господарства були зайняті переселенцями з різних регіонів України і Радянського союзу.

       У 1968 році населення села становило 294 чоловіки, у 1995 – 97 чоловік, а зараз лише півсотні.

       В селі Дідова Гора  був утворений колгосп ім. ІІІ. Інтернаціоналу який проіснував до першого укрупнення (1944 – 1946). Колгосп був утворений у першу чергу із бідних родин і з майна розкулачених родин,  що жили по хуторах. Із будинків висланих «кулаків» було збудовано сілький клуб.

       У зв’язку з тим, що село є прикордонним (с. Мощаниця уже входила до складу Польщі), голоду село майже не відчуло. А от репресій уникнути не вдалося.

       В селі Дідова Гора до першого укрупнення (1944 – 1946) діяв колгосп   імені ІІІ Інтернаціоналу. Після укрупнення його об’єднали з колгоспом села Потереба  ім. Чкалова, а у 1955 році об’єднали в один із колгоспом с. Лисиче. В селі існувала початкова школа, яку згодом закрили і діти стали ходити до школи в с. Лисиче. В селі була бібліотека (закрита в 1991 році) і сільський клуб який був закритий у 2010 році. У 1988 році було збудовано приміщення в якому розмістився Фельдшерсько - акушерський пункт і квартира для фельдшера, зараз ФАП реорганізовано в медичний пункт прийому хворих.

       У роки незалежності, в 1993 році, коли справи ССГ «Дружба» були в не найкращому стані,  родючі чорноземи Дідової Гори зацікавили Хмельницьку атомну електростанцію. Того ж року жителі бригадного села Дідова Гора вийшли зі спілки селянських господарств “Дружба”, відокремились і стали підсобним господарством Хмельницької АЕС. Згодом так само і вчинили «потеребці». ПГ ХАЕС на деякий час вдихнуло нове життя Дідову Гору і  в села, що її оточували – з’явилися робочі місця, з’явився ніби «новий колгосп», вирішилась проблема підвозу учнів сіл Дідова Гора та Потереба до школи в селі Лисиче .  Було розбудовано господарський комплекс господарства – побудовано майстерні для обслуговування СГ-техніки, вагу, зерносушильний комплекс, літні навіси для утримання худоби, силосні ями, встановлено водонапірну башту і артезіанську свердловину та інше. Значно поповнився тракторний парк господарства. За кошт атомної станції було збудовано дорогу Дідова Гора – Нетішин.

       Зважаючи на те що селяни що станом на 8 червня 1995 року Дідогірці і потеребці не були членами колгоспу, а працювали в ПГ ХАЕС, тому ні земельних часток ні майнових (паїв) вони не отримали. Питання щодо земельних паїв вирішилось лише у 2005 році у судовому порядку, і селяни отримали  земельні  паї розміром 7,69 умовних кадастрових гектарів, в той час як у с. Лисиче – 2,65 га.

       Починаючи з 2007 року, в наслідок незрозумілих для селян реформувань господарство занепало. Господарсво було передане на Мінагропром і зараз називається ДП «СГП «Хмельницьке»» (державне підприємство сільськогосподарське підприємство «Хмельницьке»), яке немає ні клаптика землі на території сіл ні худоби. Техніку вивезли на металобрухт. Лишились лише приміщення і сторож.

       Торгівельне обслуговування населення здійснювалось одним магазином (ПП Рубас С.Б.), але враховуючи те що в селі проживає лише пів сотні чоловік торгівля прибутку майже не приносила. На даний час магазин не працює а здійснюється  виїздна  торгівля  двома  підприємцями – Рубасом С.Б. і Коваленко М.О.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора