A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Крупецька громада
Хмельницька область, Шепетівський район

Історія села Дідова Гора

Село Дідова Гора

Виникло село наприкінці ХІХ сторіччя, коли, по скасуванні 1861 року кріпаччини у Російській імперії, місцеві поміщики, шукаючи вигідних покупців на свої землі, почали продавати їх вихідцям з Австро-Угорщини – чехам, словакам, німцям-австрійцям. Тоді ж виникла чеська колонія Нижні або Чеські Головлі у тому ж районі. Певний час Дідова Гора, Мощанівка та Нижні Головлі входили до чеської національної Дідогорської сільради, бо у Мощанівці мешкали не лише німці, але й чехи. Досі існує старе чеське кладовище у Дідовій Горі, таке ж – у Головлях, а німецькі колоністи ховали своїх небіжчиків біля сусідньої Мощаниці (Рівненська обл.).

       Нема тепер чехів у Дідовій Горі (вислані ще наприкінці 40-х), за народними переказами, зокрема мешканки Дідогори Ольги Лужкової, котра народилася й жила до війни у Мощанівці, німців із прикордонного села виселили ще у 30-ті роки, за винятком кількох родин, але й ті потім повтікали з відступаючими німецькими військами, бо боялися відповідальності за своє співробітництво з окупантами. Після того вільні добротні чеські господарства були зайняті переселенцями з різних регіонів України і Радянського союзу.

       У 1968 році населення села становило 294 чоловіки, у 1995 – 97 чоловік, а зараз лише півсотні.

       В селі Дідова Гора  був утворений колгосп ім. ІІІ. Інтернаціоналу який проіснував до першого укрупнення (1944 – 1946). Колгосп був утворений у першу чергу із бідних родин і з майна розкулачених родин,  що жили по хуторах. Із будинків висланих «кулаків» було збудовано сілький клуб.

       У зв’язку з тим, що село є прикордонним (с. Мощаниця уже входила до складу Польщі), голоду село майже не відчуло. А от репресій уникнути не вдалося.

       В селі Дідова Гора до першого укрупнення (1944 – 1946) діяв колгосп   імені ІІІ Інтернаціоналу. Після укрупнення його об’єднали з колгоспом села Потереба  ім. Чкалова, а у 1955 році об’єднали в один із колгоспом с. Лисиче. В селі існувала початкова школа, яку згодом закрили і діти стали ходити до школи в с. Лисиче. В селі була бібліотека (закрита в 1991 році) і сільський клуб який був закритий у 2010 році. У 1988 році було збудовано приміщення в якому розмістився Фельдшерсько - акушерський пункт і квартира для фельдшера, зараз ФАП реорганізовано в медичний пункт прийому хворих.

       У роки незалежності, в 1993 році, коли справи ССГ «Дружба» були в не найкращому стані,  родючі чорноземи Дідової Гори зацікавили Хмельницьку атомну електростанцію. Того ж року жителі бригадного села Дідова Гора вийшли зі спілки селянських господарств “Дружба”, відокремились і стали підсобним господарством Хмельницької АЕС. Згодом так само і вчинили «потеребці». ПГ ХАЕС на деякий час вдихнуло нове життя Дідову Гору і  в села, що її оточували – з’явилися робочі місця, з’явився ніби «новий колгосп», вирішилась проблема підвозу учнів сіл Дідова Гора та Потереба до школи в селі Лисиче .  Було розбудовано господарський комплекс господарства – побудовано майстерні для обслуговування СГ-техніки, вагу, зерносушильний комплекс, літні навіси для утримання худоби, силосні ями, встановлено водонапірну башту і артезіанську свердловину та інше. Значно поповнився тракторний парк господарства. За кошт атомної станції було збудовано дорогу Дідова Гора – Нетішин.

       Зважаючи на те що селяни що станом на 8 червня 1995 року Дідогірці і потеребці не були членами колгоспу, а працювали в ПГ ХАЕС, тому ні земельних часток ні майнових (паїв) вони не отримали. Питання щодо земельних паїв вирішилось лише у 2005 році у судовому порядку, і селяни отримали  земельні  паї розміром 7,69 умовних кадастрових гектарів, в той час як у с. Лисиче – 2,65 га.

       Починаючи з 2007 року, в наслідок незрозумілих для селян реформувань господарство занепало. Господарсво було передане на Мінагропром і зараз називається ДП «СГП «Хмельницьке»» (державне підприємство сільськогосподарське підприємство «Хмельницьке»), яке немає ні клаптика землі на території сіл ні худоби. Техніку вивезли на металобрухт. Лишились лише приміщення і сторож.

       Торгівельне обслуговування населення здійснювалось одним магазином (ПП Рубас С.Б.), але враховуючи те що в селі проживає лише пів сотні чоловік торгівля прибутку майже не приносила. На даний час магазин не працює а здійснюється  виїздна  торгівля  двома  підприємцями – Рубасом С.Б. і Коваленко М.О.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь