Історія села Лисиче

Село Лисиче

Село Лисиче – центр Лисиченської сільської ради, центральна садиба колишнього колгоспу «Дружба». Село Лисиче лежить на північному Заході Славутського району, тобто на півночі Хмельницької області. Землі на заході і півночі межують із землями сіл Дідова Гора, Потереба, з південної сторони – сусіди с. Кривин, Полянь, Крупець, на сході і півночі – Волиця, Головлі, Хоняків.

За даними на 01.01 1968р. площа сільсько-господарських угідь складала 2583,30 га, в тому числі орної землі 2399,50 га. На  цю ж дату по сільській раді нараховувалось населення 2189 чоловік, в тому числі по селу Лисиче 1480 чоловік, с. Потереба – 358 чоловік та с. Дідова Гора - 294 чоловіки.

Наприкінці XIII-XIV ст.. село Лисиче входило до Українсько-Литовської держави. З часом, коли зросла влада князів Острозьких, то село стало під їхньою владою.

З середини IX ст.. на території нинішньої Хмельницької області відзначилось деяке економічне піднесення. З міста Корця проходила дорога на місто Остріг. Це була важлива не тільки в торговельному плані дорога, вона мала також важливе військово-стратегічне значення. Проходила вона через Клепачі – Малий Скит – Ганнопіль – Понора – Головлі –Лисиче – Вельбівно – Остріг. І нині  одна з вулиць носить назву “шлях“ В цей час село входило до Острозького повіту, губернія Волинська, центр - Житомир.

В 1860 році в селі Лисиче існувала школа письменності при 12 учнях чоловічої статі.

( ст.. 689 Житомирський архів )