ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Народився Юрій Степановича Макарчук  25.11.1968 у багатодітній  селянській   родині   у    Великому Скниту, а дитинство і шкільні роки пройшли в Нижніх Головлях.

Закінчивши 8 класів Головлівської школи, хлопець продовжив навчання у Нетішинському ПТУ. Здобув професію електромеханіка турбінних установок на атомній станції. Далі була армійська служба в НДР. Демобілізувавшись, працевлаштувався в Рівному, де згодом одружився і став батьком двох синів.

Багато було задумів і планів. Хотів Юрій  Степанович знову повернутися на передову – продовжити   військову   службу   на      Луганщині, щоб повернутися додому з перемогою. Адже фактично від початку бойових дій на Сході країни він воював, захищаючи рідну землю. Спершу в складі батальйону «Донбас», а пізніше – 93-ї окремої механізованої бригади. Був кулеметником.  Навіть власний легковий автомобіль переобладнав на бойовий, бо службу доводилося нести у найгарячіших точках: Піски, Водяне, Опитне. Чотири доби з бойовими побратимами утримували Донецький аеропорт. Чудом вдалося вирватися з того пекла пораненим, з контузією, але живим…Зумів ще й врятувати життя молодому солдатові з Вінниці. А своєї смерті передбачити не зміг…

Помер  Юрій Степановича Макарчук  29.11.2016 року.

Герой-земляк мав нагороди: «Учасник бойових дій», «Знак пошани 93 бригади», «Гвардійській значок».

Поховали героя на сільському кладовищі в с.Головлі, Шепетівського району, Хмельницької області.