A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Крупецька громада
Хмельницька область, Шепетівський район

Історія села Потереба

Село Потереба

Село виникло у ХІХ ст. остаточно походження назви не відоме. Існує думка, що назва села Потереба походить від топоніма «Поруби» - місцевість у лісі, де зараз розташоване село і на місці, якого колись активно велась лісовирубка.

       Якщо села Мощанівка і Дідова Гора були чеськими колоніями то село Потереба було заселене здебільшого польськими переселенцями католиками. Про це свідчать характерні прізвища: Барановський,  Бренецький,  Самковський і т.п. зараз поляки виїхали або асимілювалися.

       За даними 1968 в селі Потереба проживало 358 чоловік, у 1995 – 127 чоловік, зараз немає і сотні.

Про село в період від його заснування і до другої світової війни відомо зовсім мало.

       В селі Потереба було створено колгосп ім. Чкалова, який в 1949 році був об’єднаний із колгоспом «ІІІ Інтернаціоналу» с. Дідова гора а в 1960 році був приєднаний до колгоспу «Нове життя» с. Лисиче.

       Початок Другої світової війни одразу дався взнаки потереб’ям. Дехто із селян був призваний в ряди радянської армії і воював на фронтах фінської війни а потім і на фронтах Великої Вітчизняної. Всього було призвано 24  чоловіки.

       Під час війни було в селі було організовано підпільну організацію яка на підставі наказу українського штабу партизанського руху увійшов до партизанського загону,  із з’єднання  Одухи  А. З. 21 -22 січня 1944 року село було визволене від німецьких загарбників.

       В селі було утворено колгосп ім. Чкалова, до якого, після першого укрупнення, в 1949 році було приєднано колгосп  ім.  ІІІ Інтернаціоналу села Дідова гора, а 1960 року, після другого укрупнення колгосп ім. Чкалова було приєднано до колгоспу «Нове життя» с. Лисиче. в колгоспі утримувались корови, вівці, коні. Була вага, водонапірна башта, яка стоїть там і по нині, стельмашня.

       В 1993 році, потеребці, слідом за дідогірцями, вийшли зі спілки селянських господарств “Дружба”, відокремились і стали підсобним господарством Хмельницької АЕС. Це дало їм нові робочі місця. Вирішилась проблема підвозу учнів сіл Дідова Гора та Потереба до школи в с. Лисиче. Зважаючи на те що селяни що станом на 8 червня 1995 року Дідогірці і потеребці не були членами колгоспу, а працювали в ПГ ХАЕС, тому ні земельних часток ні майнових (паїв) вони не отримали. Питання щодо земельних паїв вирішилось лише у 2005 році у судовому порядку, і селяни отримали земельні паї розміром 7,69  умовних кадастрових  гектарів, в той час як у с. Лисиче – 2,65 га.

       Сьогодні у селі проживає 80 чоловік – переважно пенсіонери. У селі є магазин. Молодь на заробітках. Дехто із селян намагається господарювати на своїй землі. У селі в руках селян є  чотири трактори і зернозбиральний комбайн. Щодня вісім дітей доставляються у Лисиченський НВК шкільким автобусом.

       На окраїні села і досі стоїть приміщення сільського клубу, що пустує уже більше 20 років, до експлуатації не придатне. З метою задоволення потреба громади села (проведення сходу села, виїзного прийому громадян тощо) сільською радою, для цих потреб у Славутського РайСТ було викуплено приміщення магазину.

 

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь