Історія села Стригани

Село Стригани

Село Стригани розділяє на дві частини залізниця.Західна частина села- Ріпище, східна – Стригани.У 1961 р.по рішенню районної ради село стало називатися- Стригани.  Село розташоване у 5 км.на захід від м.Славута на підвищеному лівому березі р.Горинь, соснові бори притиснули село до самої річки.До обласного центру – 125 км.,до залізничної станції Бараннє – 3км.

Точна дата заснування села Стригани  не встановлена,але ж воно разом з с.Крупець належало князям Острозьким.Стара назва села Старки.

Ріпище засновано у 1736 році і було підпорядковане Баранському князю.Сюди князь висилав на постійне місце проживання непокірних кріпаків.А Ріпище одержало свою назву, що саме на місці села було князівське поле,де на бідних субпіщаних грунтах князь після зернових культур сіяв ріпу.

До революції село входило до Острозького повіту Кривинської волості Волинської губернії.

Залізниця від станції Бараннє до Славутського кар»єру прокладена у 1882 році,а видобуток піску розпочали в 1902р.

На початку ХХ століття Стриганський князь Четвертинський на мальовничомк березі р.Горинь розпочав неабияке будівництво.Були побудовані6 гребля,великий водяний млин, амбар,палац і підсобні приміщення.Проектували будівництво молоді німецькі інженери, вони ж керували веденням будівельних робіт.У 2-х поверховому приміщенні біля палацу жив керуючий господарством – князь Серповський.

Колгоспи у Стриганах та Ріпищах було організовано в 1930 році. Першим головою в стриганах був Стосенко,родом з Полтавщини,а у Ріпищах – Нікітчук Іван родом з Крупця.

Землі у Стриганського колгоспу було 370 га.,а у Ріпищах близько 450 га.Орні землі знаходились далеко за селом Крупець.

У 1935 році обидва колгоспи об»єдналися під назвою – ім.Забитих комунарів.

1932-1933 роками селом прокотився голодомор,який по архівних даних забрав життя близько 100 чоловік.

До війни 1941-1945 рр.у палаці князя Четвертинського діяв обласний будинок відпочинку.

У 1951 році були об»єднані Крупецький колгосп « Перемога»і Стриганський ім.Забитих комунарів, який носив назву ім.Калініна.У післявоєнний час головами колгоспу були: АдамчукП.Ю..Панчук А.В.,Кордонський І.Ю.

У 1952 році було ліквідовано Стриганську сільську раду.

В лютому 1977 року пройшло об»єднання Полянського і Крупецького колгоспів,об»єдна- ний колгосп став називатися ім.Куйбишева,а в 1993 році колгосп називали « Надією».

В 1985 році закрито Стриганський протитуберкульозний санаторій,який функціонував в князівському палаці,головним лікарем якого був Нікітчук В.М. Пізніше після ремонту і реставрації стала діяти турбаза « Голубі озера».

В 1961 році на базі Стриганської початкової школи було відкрито 8- річну,яка нині називається ЗОШ 1-11ступенів.Початкова школа в селі була відкрита в 1918році.

Директорами школи в післявоєнний час були Лаврук Г.Г.,Лісовий Е.В.,Філінюк М.О.,Нікітчук Д.І.,Кучевський А.О.,Польова М.І.,Поліщук В.П.

В 1977 році на залізничній вітці ст.Славута 11- завод ЗБК у районі села Стригани збудований новий залізничний міст через р.Горинь

В 1991 році в селі по ініціативі Панчука А.В. та голови сільської ради Мороза М.Є розпочато будівництво нового будинку культури.

Жителі с.Стригани  взяли активну участь у проведенні всеукраїнського референдуму  1грудня 1991 р.за підтримку Акту за незалежність України від 24 серпня 1991р.

В 2004 році в зв»язку з відсутністю дітей Стриганську  школу було закрито. Школярі відвідують Крупецький нвк.