Історія села Крупець

 Село Крупець

Село Крупець Славутського району Хмельницької області примикає до річки Горинь, розташоване від обласного центру м.Хмельницький на 123 км.,від районного центру м.Славути – 5 км.До найближчої залізничної станції Бараннє від центру села 1км.

Через село проходить асфальтована дорога з м.Славута на Остріг та залізнична колія Шететівка – Здолбунів.По південно- східній околиці села проходить залізнична колія, що веде в баластний кар»єр.Рельєф населеного пункту рівнинний, слабо хвилясто погорблений з основним похилом з північного сходу на південний захід.

В цьому напрямку пролягає низовина з невеликою річкою, яка протікає через село і має назву Устя. В середині села вона наповнюється в 600-700 м.довжини місцевою річкою криниця, яка утворюється виходом на поверхню підземних вод джерел з смачною водою, яка не замерзає в сильні морози.Такі ж води на заході села утворюють іншу річечку – Лубниця,яка тече в найнижчу точку села і впадає в р.Горинь.

Такий смак місцевим джерелам нагадують неглибокі залягання вапнякових відкладів, які утворилися ще в третинний період кайнозойської ери, коли тут було мілководне тепле море. Вапняки підходять найближче до поверхні в річковій долині р.Горинь в урочищах Круглик- Чорний ліс Закруп»є.Південніше звідси за с.Стригани вапняки добувають як будматеріал. В найближчій частині справа від річки Лубниця в бік с.Колом»є в заболоченій місцевості утворилось торфовище, де тривалий час добували паливо.

Цікава історія с.Крупець, одного з найдавніших сіл Славутського району, яка нараховує понад 6 віків. Тут проходили загони козаків Б.Хмельницького під час визвольної війни українського народу 1648- 1654 років, неодноразово вибухали народні повстання проти польської шляхти, залишили свої сліди події громадянської війни 1918-1920років, активну роль прийняли Крупчани в партизанському русі під час Великої вітчизняної війни.

Час заснування населеного пункту точно не відомий, проте з певністю можна стверджувати, що людина тут зупинялась ще за кам»яного віку.Архологічні знахідки (кам»яні сокири,ножі,наконечники стріл тощо) свідчать, що перші стоянки були на заході села на горбі та на сході між Славутою і Крупцем ( південь сучасного солодового заводу), в бік р.Горинь на високому пісчаного горбі).На сході Баранського лісу знайдено місце випалювання глиняного посуду часів бронзового віку.

З доісторичних часів тут мешкали слов»янські племена древлян, трохи західніше – дуліби.В період розпаду Київської Русі с.Крупець та його околиці були не менш природною межею пісків і суглинків а і межею між Київським  та Галицько- Волинським князівствами та пізнішими повітами, коли с.Крупець входило до Острозького, а м.Славута – до Ізяславського повіту. Навіть під Крупцем в урочищі Чорний ліс за р.Горинь на горбах сосновий ліс ще донедавна носив назву Заславщина.

Першу згадку про с.Крупець знайдено в історичних документах ХІУ ст., а саме в акті-недавчій грамоті князю Федору Острозькому 1386 року.

Цей рік і вважається роком заснування села. С.Д.Бабишин , посилаючись на О.Барановича вказує, що ще раніше на місці с.Крупець було оборонне укріплення Гориньград.

До цього часу точно не відомо походження назви с.Крупець.Правда, є декілька варіантів.Так,дехто пов»язує цю назву з існуванням в селі великого млина- крупчатки, про що є згадка в « Историко- статистическом описании церквей и приходов Волинской губернии» М.Теодоровича.

В документах від 1648 року село згадується під назвою села Крупого, що дає можливості припустити, що село було більшим, «крупнішим» від навколишніх.

«Трудівник полісся», 4 квітня 1996 р. Теодорович М.І. « Историко- статистическое описание церквей и приходов Волинской губернии» Почаїв,1889р., т.11,с.692 Теодорович М.І.Вказана праця,с.693.

Цікаву думку з приводу походження села висловив вчитель місцевої школи, краєзнавець В.В.Яцентюк .Враховуючи походження назви « Крупець»,які носять однойменні села в деяких місцевостях України, подібні природні умови їх з нашим Крупцем , він робить такий висновок:соснові ліси навколо села частково вирубували під ділянки для обробітку землі.З залишених пеньків та соснового коріння в спеціальних печах виганяли цінні продукти : смолу,каніфоль, скипидар.

Такі печі були формою в круги. Таких печей було тут немало. Це місцевість разом з її поселенням називалися « круг печ».З граматики української мови відомо, що при зміні слів кінцеве « ч» або « к» може переходити в « ц»наприклад « лук» - луц», «пекти – пече-піч».При вимові середнє «г»випало і слово дещо видозмінилось: «Круг печ – Крупец» Подібне ми спостерігаємо в словах : «Луческ – Луцьк», « Кореческ – Корець». Архів вчителя- краєзнавця Яцентюка В.В.

Звичайно,що і ця трактовка назви села не є остаточною.Проте разом з тим вона логічно наукова і має право на увагу. Ще й донедавна за Стриганами в урочищі « Вапельня» була піч,де виганяли скипідар і каніфоль.Рештки таких печей та печей по виготовленню посуду знайдено на сході під сосновим ліском в урочищі « Баранський ліс», « Вершина» та на заході села.

Очевидно, що з моменту свого виникнення село входило до складу Великого Литовського князівства, а після Люблінської унії 1569р.між Литвою і Польщею – до Речі Посполитої. Шабульдо Ф.М. « Земли юго-западной Руси в составе Великого княжества Литовского» К.,1987, с.904.

Після поділу Польщі в 1793 р.між Росією, Австро- Угорщиною і Прусією с.Крупець в складі Волині відійшло до Росії. Спочатку село належало князям Острозьким,потім князям Яблонським , а коли остання княжна з будинку Яблонських, Доротея, вийшла заміж за графа Станіслава Красинського,то вона продали це село Лонткевичам, після смерті яких воно по спадщині перейшло до їх сестри Октавії Валевської, яка і пожертвувала частину своєї землі для побудови приміщення школи та будинку священника. Теодорович М.І.Вказана праця, с.694.

До входу в склад Російської імперії жителі села не були закріпачені.Князі Острозькі з селян формували власне військо,яке приймало участь у боротьбі з набігами татар.

Так, зокрема, збереженні дані про бій з татарами в 1578р.під Острогом, в якому брали участь крупчани та жителі інших сіл з володінь князів Острозьких.

В 1594 через наш край  під керівництвом С.Наливайка проходили війська на м.Остріг, де в цей час перебував  старший  брат протоієрей Дем»ян Наливайко.

Пізніше с.Крупець згадується в 1648 р.в листі воєводи Брацлавського Адама Кисиля до Коронного канцлера Юрія Оссолінського,в якому говориться.що в селі Крупом козаки Б.Хмельницького вбили старосту князя канцлера.

«Пам»ятники, изданиекомиссиєй для разбора древних актов»

• К.,1898,т.1 – 3,т-1,раздел 3.с.191.
• Збереглися також дані про жителів цього періоду.В 1648 р.було 34 дими,в 1650- 9 димів,в 1651- 32 дими, в 1653 р.не було зовсім.в 1653 р.послом від волинської шляхти на Берестейський сейм піднімається клопотанняпро звільнення селян від податків, бо
• Селобуло майже безлюдне внаслідок зруйнування польсько- шляхетськими загонами Домініка Заславського.В районі села в цей час діяли повстанські загони народних ватажків Тиші, Донця, Гараська.
• Архив Юго- западной России.В 35- ти т.К.1859- 1914 рр.т.2 К..1890р. с. 466.

Після війни на території сільської ради існувало два колгоспи:

колгосп « Перемога»с.Крупець та колгосп ім. « Забитих комунарів»с.Стригани,в березні 1951 р.вони об»єдналися в один колгосп ім. «Калініна2з метоюоб»єднання зусиль для швидкого підняття зруйнованого війною господарства.

З 1955 р.було побудовано 5 приміщень ферм та 4 підсобні приміщення . Жителі села взяли  участь в освоєнні цілинних земельКазахстану,Уралу.В 1954-55 рр.першими добровольцями на цілину поїхали Денисюк П.І,Польовий П.М.,Кацюра П.М..Поліщук Є.Г.,Яцентюк П.В.

В 1964 р.побудовано складпід мінеральні добрива,типовий корівник на 100 місць.

В 1955- 1957 рр.закінчено електрифікацію села.Колгосп на той час мав 13 тракторів ,4 зернові комбайни,6 вантажних автомобілів.Діяли рільнича та городня бригади.

В 1964 році колгосп вперше за післявоєнний період перевиконав планові завдання по тваринництву,що пояснювалось рядом заходів- переобладнання і будівництво нових ферм,їх механізація,племінна робота.Зросли грошові прибутки колгоспу,змінилася їх структура.В 1974 р.колгосп перейшов на грошову оплту праці.

В 1977 р.на загальних зборах колгоспників було вирішено питання про об»єднання Крупецького і Полянського колгоспів в к-п ім.Куйбишева (голова к-пу Кордонський І.Ю.)

В 1990 р.колгосп було названо КСГП « Надія»

В 1989 було реконструйовано церкву.

В 1986 році Крупець відзначив своє 600-річчя.Це свято співпало з початком в СРСР так званої перебудови,який привав до початку 90-х років і закінчився закономірним крахом радянської імперії.

3 серпня 1991 рокув історії с.Крупець як і всього українського народу настав новий період- період становлення і утвердження незалежної держави – України.

Крупчани взяли активну участь в проведенні всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р в якому переважна більшість висловилась за підтримку акту незалежності    України від 24 серпня 1991 р.

Своєю повсякденною працею жителі села вносять свій внесок у справу утвердження своєї молодої держави попри всі негаразди та економічні труднощі.

В 1993 році Крупецька неповна середня школа реорганізавана в середню,в якій навчається 214 учнів,працює 22 вчителі.Діє медпункт ,працює будинок культури,при якому діє краєзнавчий музей та сільська бібліотека.В селі будуються дороги з твердим покриттям,виділені землі для населення під забудову.Розпочалося будівництво нової школи,лікарської амбулаторії.

В 1996 році загальними зборам колгоспників було прийнято рішення про роз»єднання колгоспу « надія» на Крупецький та Полянський .В ССГ « Крупецька» тепер 1470 га орної землі,16 тракторів,6 комбайнів,12 автомашин,650 голів ВРХ ( в т.ч.250 корів)50 свиней,57 коней.

Сучасний Крупець – одне з найбільших сіл району, населення якого становитьь 1309 чол.

З 2001 р. в с.Крупець діє лікарська амбулаторів,яка обладнана сучасною медичною апаратурою.

З 2006 року Крупецька лікарська амбулаторія сімейного типу, в якій функціонують стоматологічний кабінет,лабораторія.кабінет діагностики,фізкабінет, працюють лікар- терапевт сімейного типу,акушерка.Приміщення Крупецької лікарської амбулаторії газифіковано.